Уніч на "Андрія"...

З давніх-давен у ніч на "Андрія" дівчата ворожили, оскільки вірили, що "Андрієва ніч" допоможе їм довідатися, чи вийдуть вони заміж, а чи, може, доведеться знову дівувати цілий рік. Під час гадання вони пекли балабушки - невеличкі круглі тістечка з білого борошна. Воду для приготування балабушків дівчата носили з криниці у роті, і робилося це так, аби жоден хлопець того не побачив. Спечені тістечка клали перед голодним псом, який не їв цілий день. Потім слідкували, чиє печиво пес з'їсть першим, з чого дізнавалися, яка дівчина першою вийде заміж. Якщо ж він навіть те торкнувся печива, то говорили, цього року дівчина рушників може не готувати. Найгіршою вважалася прикмета, коли пес лише надкусить балабушку, але не з'їсть.

Смажили млинці, один — найбільший — міцно затискали під пахвою і йшли на вулицю. Першого-ліпшого зустрічного чоловічої статі питали: «Дядьку (хлопче), як вас звати?» Той називав своє ім’я. Якщо перехожого звали Василем, то і майбутній чоловік мав бути Василь, якщо Миколою — то Микола і т. ін. Часто чоловіки й хлопці жартували, вигадуючи якісь несусвітні, досить непопулярні й рідкісні імена — Дормидонт, Павсікакій, Кацапій чи ще щось подібне, аби подражнити довірливих дівчат.

Задля чистоти ворожіння дівчата у день святого Андрія підв’язувалися поясом-крайкою, цілий день голодували, а деякі й води не пили. Увечері, коли вкладалися спати, пояс знімали, складали навхрест, клали під подушку і голосно вигукували:

Живу в Києві на горах,

Кладу хрест в головах,

З ким заручатися,

З ким Вінчатися,

З тим і за руки братися,

Святий Андрію, поможи!

Вночі мав приснитися той, з ким дівчині судилося прожити життя.

ХТО ТАКИЙ

Свято Святого Андрія (Андрея, святого Андрія Первозванного апостола) — 13 грудня. Молодіжні складки, вечорниці досвітки в Україні були традиційно характерні для пізньої осені та зими. Всі ці парубочо-дівочі гуляння були спрямовані, звичайно, до однієї мети — щасливого шлюбу.

Святий Андрій — апостол, якого вельми шанують в Україні. За легендою, він поширював Слово Боже по наших землях і зокрема проповідував на самих Київських пагорбах.